Платники єдиного податку – фізичні особи – підприємці, які використовують сільськогосподарські угіддя (як власники, орендарі чи користувачі на інших умовах), а також голови сімейних фермерських господарств, разом із річною декларацією подають Додаток 2 – «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання». Варто нагадати, що форма податкової декларації платника єдиного податку – ФОП затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578. Такий обов’язок передбачений п. 297¹.1 Податкового кодексу України (ПКУ). У цьому додатку визначається, чи виконано мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки сільгосппризначення.

У розділі ІІ Додатка 2 відображаються основні розрахункові показники. У рядку 01 зазначається сума загального мінімального податкового зобов’язання (ЗМПЗ), розрахована у розділі І. У рядку 02 – загальна сума податків і зборів, фактично сплачених протягом року у зв’язку з виробництвом та реалізацією власної сільгосппродукції або використанням сільгоспземель. Помилково чи надміру сплачені суми до розрахунку не включаються.

У складі цього рядка окремо відображаються:

у рядку 02.1 – єдиний податок;

у рядках 02.2-02.3 – ПДФО та військовий збір із доходу від реалізації власної продукції (у разі переходу із загальної системи);

у рядках 02.4-02.5 – ПДФО та військовий збір із зарплати працівників;

у рядках 02.6-02.7 – податки з орендної плати за землю;

у рядку 02.8 – земельний податок;

у рядку 02.9 – рентна плата за воду (за наявності).

Якщо частка доходу від реалізації власної сільгосппродукції становить 75% і більше, зазначені податки враховуються у повному обсязі. Якщо менше 75% – вони включаються пропорційно цій частці.

У рядку 03 додатково зазначається 20% витрат на оренду земель державної, комунальної власності або орендодавців – юридичних осіб.

У рядку 04 визначається різниця між ЗМПЗ (рядок 01) та сумою сплачених податків і витрат (рядки 02 і 03).

Якщо різниця позитивна, її переносять до відповідного рядка декларації. Слід зазначити, що частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається відповідно до п.п. 14.1.262 ПКУ як питома вага доходу від реалізації власної сільгосппродукції у загальному доході підприємця.