Адміністративна відповідальність за податкову звітність: коли і під час якої перевірки її застосовують

Податкова декларація – це документ, у якому платник податків зазначає свої доходи, сплачені податки, а також нараховані суми єдиного внеску. Вона подається до податкового органу у строки, встановлені законом (абзац перший пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, (ПКУ). Форма декларації затверджується Міністерством фінансів України (пункт 46.5 статті 46 ПКУ), а подається вона до контролюючого органу за місцем обліку платника податків (пункт 49.1 статті 49 ПКУ).

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, усі платники податків, у тому числі податкові агенти та платники єдиного внеску, повинні подавати податковий розрахунок щодо доходів, нарахованих фізичним особам, утриманих податків і сум єдиного внеску. Такий розрахунок подається лише тоді, коли протягом звітного періоду платник здійснював нарахування доходів. Інші форми звітності із цих питань не допускаються.

Форма податкового розрахунку та порядок його заповнення визначені наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4. Крім того, особливості звітування з єдиного внеску встановлені наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2020 року № 814. Таким чином, податковий розрахунок і звіт з єдиного внеску фактично прирівнюються до податкової декларації, а отже, подаються в обов’язковому порядку та у визначені строки.

За неподання, подання з порушенням строків або неправильне заповнення податкової звітності, а також за надання недостовірних даних, відповідальність несуть юридичні особи та їх посадові особи (підпункт 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПКУ), а також податкові агенти (підпункт 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 ПКУ).

Контролюючі органи мають право проводити різні види перевірок – камеральні, документальні (планові чи позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні (пункт 75.1 статті 75 ПКУ). Камеральна перевірка проводиться безпосередньо у податковій на підставі даних, поданих у деклараціях (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПКУ), і, зокрема, може стосуватися перевірки своєчасності подання звітності. Планова документальна перевірка включається до затвердженого плану-графіка перевірок (пункт 77.1 статті 77 ПКУ), а позапланова проводиться лише у випадках, визначених статтею 78 ПКУ. Однією з таких підстав є неподання платником податків декларації або розрахунку у встановлений строк (підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПКУ).

За порушення податкового законодавства можуть застосовуватись різні види відповідальності, зокрема адміністративна (підпункт 111.1.2 пункту 111.1 статті 111 ПКУ). Такі питання регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відповідно до статті 234² КУпАП, податкові органи розглядають справи про адміністративні порушення, пов’язані із порушенням законодавства про збір і облік єдиного внеску (стаття 165¹ КУпАП). Від імені податкових органів такі справи можуть розглядати керівники, їх заступники або уповноважені посадові особи.

Згідно з частиною першою статті 165¹ КУпАП, відповідальність передбачена за неподання або несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску чи подання недостовірних відомостей. За це накладається штраф на посадових осіб підприємств, установ і організацій у розмірі від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо таке порушення повторюється протягом року, штраф зростає до сорока-п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів.

Крім того, за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податкових органів про доходи громадян передбачена відповідальність за статтею 163⁴ КУпАП. У такому випадку може бути оголошено попередження або накладено штраф від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне порушення – від трьох до п’яти.

Таким чином, чинне законодавство передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств та організацій за два основні види порушень: по-перше, за подання звітності щодо єдиного внеску та страхових платежів із помилками або з запізненням (стаття 165¹ КУпАП), а по-друге, за невчасне або неповне повідомлення податкових органів про доходи громадян (стаття 163⁴ КУпАП).