Податкова застава: коли майно стає гарантією боргу

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (ПКУ), право податкової застави виникає у таких випадках:

 - якщо платник податків самостійно задекларував грошове зобов’язання в податковій декларації, але не сплатив його у встановлений ПКУ строк, податкова застава виникає з наступного дня після закінчення цього строку (підпункт 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПКУ).

- якщо контролюючий орган визначив грошове зобов’язання, але платник не сплатив його в установлений строк, право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПКУ).

- випадках, передбачених пунктом 100.11 статті 100 ПКУ (тобто при укладенні договору про розстрочення або відстрочення грошового зобов’язання), застава виникає з дня укладення такого договору.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПКУ, майно, яке підпадає під податкову заставу, оформлюється актом опису. До акта включається лише ліквідне майно, тобто таке, яке можна реально використати для погашення податкового боргу.

Опис майна проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу (або його заступника, або уповноваженої особи). Це рішення пред’являється платнику податків, який має податковий борг.

Акт опису складає податковий керуючий відповідно до порядку і форми, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує і реалізує державну фінансову політику.

Якщо платник податків відмовляється підписати акт опису, це не звільняє його майно від дії податкової застави. У такому випадку опис майна проводиться у присутності щонайменше двох понятих.