Гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до п.п. «г» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (ПКУ).

Разом з тим громадяни мають право приватизувати житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад. Таке право передбачене ст. 4 Закону України № 500-VІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Згідно із Законом України № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», після приватизації житлове приміщення переходить у приватну власність громадянина, а право власності підтверджується свідоцтвом, яке реєструється в органах приватизації та не потребує нотаріального посвідчення.

Після приватизації кімната в гуртожитку стає об’єктом житлової нерухомості, що належить фізичній особі на праві власності. Відтак така кімната є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для цілей оподаткування окрема ізольована кімната в гуртожитку прирівнюється до квартири.

Базою оподаткування є загальна площа такого об’єкта нерухомості (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ). При цьому для квартири (квартир), незалежно від їх кількості, база оподаткування зменшується на 60 кв. метрів відповідно до п.п. «а» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ. Однак ця пільга не застосовується, якщо кімната використовується для отримання доходу, зокрема здається в оренду, лізинг, позичку або використовується у підприємницькій діяльності (п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).