Фізичні особи – підприємці, які використовують працю найманих працівників, є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Це визначено абзацом третім п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Важливо, що обов’язок зі сплати ЄСВ виникає як при трудових відносинах, так і при укладенні цивільно-правових договорів (крім випадків, коли роботи виконує інший ФОП за своїми видами діяльності).

Основне правило просте: нарахований за місяць єдиний внесок потрібно сплатити не пізніше 20 числа наступного місяця. Тобто підприємець-роботодавець щомісяця відповідає за своєчасну сплату ЄСВ за своїх працівників.

Разом з тим є ще одна важлива вимога. Під час кожної виплати заробітної плати або іншого доходу, на який нараховується ЄСВ, підприємець зобов’язаний одночасно перерахувати і сам внесок. Фактично це означає, що ЄСВ сплачується авансово – у момент виплати доходу.

Окремо врегульовано ситуації, коли виплати здійснюються за рішенням суду або після звільнення працівника. У таких випадках єдиний внесок сплачується одразу під час отримання коштів для цих виплат.

Отже, для підприємця-роботодавця важливо не лише дотриматися граничного строку – до 20 числа, а й не забувати про обов’язок сплачувати ЄСВ одночасно з кожною виплатою доходу працівнику.