За правилами ст. 200 Податковий кодекс України сума ПДВ до сплати або до відшкодування – це різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за звітний період.

Якщо різниця позитивна – її потрібно сплатити до бюджету. Платник самостійно сплачує суму, зазначену в декларації, протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації. Сума, яку вказано у декларації, автоматично вважається узгодженою. Якщо її не сплатити вчасно – вона стає податковим боргом.

Якщо різниця від’ємна (тобто податковий кредит більший за зобов’язання) – таку суму можна перенести на наступний період або спрямувати на погашення вже існуючого боргу з ПДВ.

Якщо є податковий борг з ПДВ, від’ємне значення можна зарахувати в його погашення (у межах реєстраційної суми). Це відображається у рядку 20.1 декларації з ПДВ, і має відповідати даним додатка Д2 (таблиця 1, графа 8, рядок «Усього»).

Важливо, що таке зарахування відбувається в останній день граничного строку подання декларації та лише в межах боргу, який обліковується станом на перше число місяця подання декларації.

Погашення відбувається в такій черговості:

1.                  основний податковий борг,

2.                  штрафи;

3.                  пеня (за порядком виникнення).

Але є нюанс. Якщо не сплачено ПДВ у встановлений строк, а потім погашено борг за рахунок від’ємного значення – це не скасовує факту прострочення. За таке порушення передбачено штраф (ст. 124 Податкового кодексу України):

- 5% від погашеної суми боргу – якщо затримка до 30 календарних днів;

- 10% – якщо більше 30 днів.

Отже, від’ємний ПДВ може допомогти закрити борг, але не звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату. Тому краще не допускати прострочення, навіть якщо очікується «мінус» у наступному періоді.