Невідповідність показників декларації з податку на прибуток та фінансової звітності: ризики та шляхи виправлення

Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (ПКУ) податкова декларація, розрахунок, звіт (податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 46.2 статті 46 ПКУ платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 ПКУ.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 ПКУ, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.

Отож, при виявленні розбіжностей між показниками, задекларованими у податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2025 року, та відповідними показниками фінансової звітності, поданими як її невід’ємна частина, платнику податку доцільно здійснити самостійне виправлення таких невідповідностей шляхом подання уточненого розрахунку відповідно до вимог статті 50 ПКУ. Це забезпечить достовірність податкової звітності, що є запорукою дотримання принципів податкової дисципліни.