Варто нагадати, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи (включно з нерезидентами), які є власниками житлової чи нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 Податкового кодексу України).
База оподаткування визначається за загальною площею кожного об’єкта (у т.ч. часток), що належить юридичним особам, на підставі документів, які підтверджують право власності (п.п. 266.3.3 ПКУ).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне підтвердження державою набуття, зміни чи припинення права власності. Дані вносяться до Державного реєстру речових прав (ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Припинення права власності на зруйнований об’єкт реєструється за процедурою, визначеною постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Юридичні особи обчислюють податок станом на 1 січня звітного року та подають Декларацію до контролюючого органу не пізніше 20 лютого. Сума розподіляється поквартально.
Якщо право власності переходить протягом року, податок сплачує попередній власник – з 1 січня до місяця втрати права, а новий власник – з місяця набуття права.
Форма Декларації затверджена наказом Мінфіну №408 від 10.04.2015 і передбачає три типи: «Звітна», «Звітна нова», «Уточнююча».
Якщо об’єкт знищено і це зареєстровано в Держреєстрі, податок нараховується тільки до місяця такої реєстрації. Декларація подається за місцезнаходженням об’єкта із зазначенням відповідного типу.
Якщо припинення права зареєстровано до 20 лютого:
- при поданій «Звітній» слід подати «Звітну нову»;
- після 20 лютого – «Уточнюючу».
У рядку 8 Декларації обов’язково зазначається підстава для зменшення податкових зобов’язань.