Пільга на земельний податок: особливості застосування

Податковий кодекс України (ПКУ) визначає правила справляння податків і зборів, їх адміністрування, а також повноваження контролюючих органів.

Стаття 281 ПКУ встановлює пільги для фізичних осіб зі сплати земельного податку.

Згідно з п. 281.1 ст. 281 ПКУ, від сплати земельного податку звільняються, зокрема, пенсіонери за віком.

Відповідно до п. 281.2 ст. 281 ПКУ, це звільнення поширюється лише в межах встановлених норм і окремо для кожного виду використання землі:

* для ведення особистого селянського господарства – до 2,0 га;

* для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка): у селах – до 0,25 га, у селищах – до 0,15 га, у містах – до 0,10 га;

* для індивідуального дачного будівництва – до 0,10 га;

* для будівництва індивідуальних гаражів – до 0,01 га;

* для ведення садівництва – до 0,12 га.

Якщо право на пільгу виникає протягом року, податок не сплачується починаючи з місяця, наступного за тим, коли таке право з’явилося. У разі втрати права податок знову нараховується з місяця, що йде після втрати (п. 284.2 ст. 284 ПКУ).

Щоб скористатися пільгою, фізична особа має звернутися до контролюючого органу за місцем розташування земельної ділянки та подати документ, який підтверджує право на пільгу (наприклад, пенсійне посвідчення).

Також, згідно з п. 281.3 ст. 281 ПКУ, від сплати земельного податку звільняються фізичні особи, навіть якщо вони не належать до пільгової категорії, але передають свої земельні ділянки або паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. Це звільнення діє протягом усього періоду застосування єдиного податку четвертої групи.