Якщо фізична особа або підприємство не сплатили податок у визначений строк, податкова служба має право надіслати податкову вимогу. Така вимога надсилається не раніше першого робочого дня після того, як сплив граничний термін для сплати податку. Це визначено пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (ПКУ).
У податковій вимозі зазначається, що у платника виник податковий борг. Документ містить інформацію про розмір цього боргу, права податкової на заставу майна, обов’язок платника сплатити борг, а також попередження про можливість опису майна та його продажу на публічних торгах, якщо борг не буде погашено вчасно.
Податкова вимога також може бути направлена тим платникам, які самостійно подали податкову декларацію, але не сплатили зазначені у ній суми податків у встановлений строк. У таких випадках вимога надсилається без попереднього направлення податкового повідомлення-рішення, що передбачено пунктом 59.4 статті 59 (ПКУ).
Процедура надсилання або вручення податкової вимоги здійснюється у тому ж порядку, що й для податкових повідомлень-рішень. Надсилається вона за місцем податкового обліку платника, тобто за тією адресою, де зареєстровано податковий борг.
Однак є виняток: якщо загальна сума податкового боргу не перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 2025 рік це 3 060 гривень), податкова вимога не надсилається, і заходи зі стягнення такого боргу не застосовуються. Якщо ж борг перевищує цей поріг, контролюючий орган надсилає податкову вимогу. У такому випадку строк давності для стягнення боргу починається з моменту, коли сума перевищила 180 неоподатковуваних мінімумів, згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПКУ.