Чи є платниками туристичного збору особи з інвалідністю – нерезиденти та діти – нерезиденти

Відповідно до п. п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 розд. XII Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками туристичного збору (далі – Збір) є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади (далі – Ради), що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п. п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ.

При цьому п. п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками Збору, зокрема: особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, що супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); діти віком до 18 років.

Підпунктом 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ встановлено, що згідно з рішенням Рад справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

Нерезидент – це фізична особа, яка не є резидентом (п. п. «в» п. п. 14.1.122 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання щодо запровадження Збору.

Підпунктом 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ визначено, що при прийнятті рішення про встановлення, зокрема, Збору обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники Збору, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених ст. 268 ПКУ. 

Під час встановлення Збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п. 7.2 ст. 7 ПКУ).

З метою визначення осіб з інвалідністю – нерезидентів та дітей – нерезидентів віком до 18 років, які не є платниками Збору відповідно до п. п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ, податковому агенту необхідно отримати від таких осіб підтверджуючі документи про належність їх до певної категорії у вигляді, зокрема, відповідних довідок та/або посвідчення щодо встановлення інвалідності, свідоцтво про народження дитини – нерезидента віком до 18 років, інші документи залежно від категорії.

Таким чином, особи з інвалідністю – нерезиденти та діти – нерезиденти віком до 18 років не є платниками Збору за умови підтвердження правомірності надання пільги зі Збору відповідними документами, що свідчать про належність такої особи до пільгової категорії.