Коли подано уточнення по факту заниження податкового зобов’язання минулих періодів до початку перевірки, проте без нарахування та сплати пені

Відповідно до абзаців першого та другого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає, зокрема, у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань у встановлених ПКУ випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі при внесенні змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

На суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Згідно з п. п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання, який до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів та надав уточнюючу декларацію (розрахунок) після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ, проте не нарахував та не сплатив суму пені, контролюючим органом самостійно нараховується пеня.

Крім того, згідно зі ст. 163 прим. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 163 прим. 2 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.