Податкова знижка – це документально підтверджені витрати фізичної особи – резидента, яка не є суб'єктом господарювання, на придбання товарів, робіт або послуг у резидентів України. На суму таких витрат платник має право зменшити свій річний оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді заробітної плати та/або дивідендів, у випадках, визначених Податковим кодексом України (ПКУ). Порядок застосування податкової знижки встановлено ст. 166 ПКУ.

Відповідно до п.п. 166.3.7 ст. 166 ПКУ до податкової знижки можна включити фактично понесені протягом звітного року витрати на переобладнання власного транспортного засобу для використання як палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу чи інших видів біопалива.

Підставою для включення таких витрат до податкової знижки є документи, що підтверджують їх фактичне здійснення.

При цьому загальна сума податкової знижки не може перевищувати річний оподатковуваний дохід платника у вигляді заробітної плати, визначений з урахуванням вимог п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

Розрахунок здійснюється в такій послідовності:

- визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду (у випадках, передбачених законодавством), а також на суму податкової соціальної пільги (за її наявності);

- на підставі підтвердних документів визначається сума витрат на переобладнання транспортного засобу, яка може бути включена до податкової знижки;

- визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов'язання;

- сума ПДФО до повернення розраховується як різниця між ПДФО, утриманим із заробітної плати за рік, та сумою ПДФО, обчисленою із бази оподаткування, зменшеної на суму підтверджених витрат.

Інформацію про суму нарахованої заробітної плати, утриманий ПДФО та застосовану податкову соціальну пільгу (за наявності) платник може отримати у свого роботодавця у довідці про доходи.

Якщо протягом звітного року заробітна плата оподатковувалася за різними ставками ПДФО, сума податку, що підлягає поверненню, визначається за спеціальним алгоритмом, встановленим п.п. 166.4.2 ст. 166 ПКУ. Для цього:

- визначаються частки доходу, оподаткованого за кожною ставкою ПДФО;

- розраховується база оподаткування з урахуванням витрат, що включаються до податкової знижки;

- окремо за кожною ставкою визначається розрахункова сума ПДФО;

- сума податку до повернення визначається як різниця між фактично утриманим ПДФО та розрахунковою сумою податку.

Після подання декларації про майновий стан і доходи сума податку, що підлягає поверненню, перераховується на банківський рахунок платника або рахунок, відкритий у небанківського надавача платіжних послуг, протягом 60 календарних днів з дня надходження декларації.