Плата за землю є складовою податку на майно та справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі. Власниками земельних ділянок можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної і державної власності.

Особливості справляння земельного податку для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, визначені главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України.

Зокрема, платники єдиного податку першої – третьої груп звільняються від нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку за земельні ділянки, які використовуються у господарській діяльності. Водночас таке звільнення не застосовується, якщо земельні ділянки або розташоване на них нерухоме майно передаються в оренду (найм), позичку чи на іншому праві користування, у тому числі на умовах емфітевзису.

Господарською діяльністю вважається діяльність, пов’язана з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Якщо на земельній ділянці здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), така земельна ділянка не вважається такою, що використовується у господарській діяльності для цілей застосування пільги, передбаченої п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Отже, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка є власником земельної ділянки, на якій проводиться будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.