Відповідно до частини тринадцятої статті 42 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Закон № 3817), суб’єкт господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, сидром та перрі без додавання спирту, тютюновими виробами, рідинами для електронних сигарет або пальним, зобов’язаний забезпечити середню щомісячну заробітну плату на рівні не менше двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року. Якщо всі місця роздрібної торгівлі такого суб’єкта господарювання розташовані на відстані понад 50 кілометрів від обласних центрів, Києва чи Севастополя та мають торговельні зали площею до 500 м², тоді вимога є меншою і становить не менше 1,5 розміру мінімальної зарплати.
Розрахунок середньої зарплати здійснюється шляхом ділення всієї нарахованої заробітної плати, виплат за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності та допомоги по непрацездатності за рахунок Пенсійного фонду на кількість застрахованих осіб, яким у звітному періоді була нарахована зарплата, при цьому не враховуються особи, які отримують грошове забезпечення.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 42 Закону № 3817, для фізичної особи – підприємця без найманих працівників, яка отримала одну з вищезазначених ліцензій, загальний місячний оподатковуваний дохід має бути не меншим ніж дві мінімальні зарплати, або не меншим ніж 1,5 мінімальної зарплати за умов, аналогічних вимогам до суб’єктів, що працюють у віддалених місцях із торговельними залами до 500 м².
У наведеній ситуації ФОП має ліцензію на торгівлю алкогольними напоями та офіційно оформленого працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану. Незважаючи на те, що фактично діяльність здійснює сам ФОП, він не вважається підприємцем без найманих працівників. Відповідно, на нього поширюються вимоги частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817, тобто він зобов’язаний забезпечувати рівень середньої заробітної плати не нижче встановленого законом. Закон не містить винятків щодо таких випадків, коли працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, тому вимога щодо мінімального рівня середньої зарплати залишається обов’язковою.
У разі порушення цих вимог протягом трьох повних календарних місяців поспіль, відповідно до пункту 49 частини другої статті 46 Закону № 3817, орган ліцензування має право припинити дію ліцензії, якщо це порушення встановлено контролюючим органом під час перевірки та зафіксовано в акті.