Варто нагадати, що 21 серпня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон України № 4577-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу». Головна новація цього закону – створення спеціального правового режиму «Дефенс Сіті». Його мета – стимулювати розвиток українського оборонно-промислового комплексу за допомогою податкових, митних і регуляторних пільг. Такий режим дозволяє підприємствам, які стануть його резидентами, отримати сприятливі умови для інновацій, виробництва та інвестицій.
Хто може стати резидентом Дефенс Сіті
Згідно з підпунктом 14.1.284¹ пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПКУ), резидентом Дефенс Сіті вважається юридична особа у значенні, наведеному у Законі України «Про національну безпеку України» № 2469-VIII. Резидент Дефенс Сіті – це підприємство, яке офіційно отримало статус резидента відповідно до вимог закону та внесене до спеціального реєстру Дефенс Сіті. Статус зберігається доти, доки підприємство перебуває у цьому реєстрі.
Податкові особливості
Для підприємств, що отримали статус резидентів Дефенс Сіті, діють тимчасові податкові правила. Як визначено у пункті 76 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, до 1 січня 2036 року, але не пізніше року вступу України до Європейського Союзу, податки та збори для таких платників справляються з урахуванням спеціальних умов.
Втрата статусу резидента та наслідки
Однак отримання статусу резидента Дефенс Сіті – це і певна відповідальність. Якщо підприємство порушує вимоги, встановлені підпунктом 76.1 пункту 76 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, або втрачає статус резидента, воно автоматично втрачає право на податкові пільги. Це відбувається з першого дня того звітного періоду, у якому зафіксовано порушення чи втрату статусу.
У такому випадку підприємство повинно:
Податкові зобов’язання і пеня обчислюються з першого числа того місяця, коли виникла невідповідність вимогам до резидента Дефенс Сіті або коли було вчинено порушення.
Важливо, що у цьому випадку строки давності, передбачені статтею 102 ПКУ, не застосовуються – тобто держава може нарахувати зобов’язання незалежно від часу, що минув.