Чи сплачують єдиний внесок за себе ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, за періоди, в яких не отримували дохід (прибуток)?

Головне управління ДПС у Тернопільській області, опубліковано 27 жовтня 2025 о 10:22 Розділ: Новини

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи – підприємці. До цієї категорії належать і ті, хто працює на спрощеній системі оподаткування, окрім електронних резидентів (е-резидентів).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму, яку вони визначають самостійно для себе. Водночас закон встановлює обмеження: база нарахування не може бути більшою за максимальну величину, визначену законом, а сума внеску не може бути меншою за мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок – це розрахункова величина, що дорівнює добутку мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць, та ставки внеску. Для підприємців ця ставка становить 22 відсотки від бази нарахування, відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону № 2464. Єдиний внесок необхідно сплачувати щомісяця, незалежно від фінансового стану платника, про що прямо зазначено в частині дванадцятій статті 9 цього Закону.

Однак передбачено винятки: від сплати єдиного внеску за себе звільняються фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони отримують пенсію за віком чи за вислугою років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, і при цьому отримують пенсію чи соціальну допомогу. Такі підприємці можуть бути платниками єдиного внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, як передбачено частиною четвертою статті 4 Закону № 2464.

Крім того, відповідно до частини шостої цієї ж статті, фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування звільняються від сплати єдиного внеску за ті місяці, за які роботодавець (у тому числі резидент Дія Сіті) вже сплатив за них страховий внесок у розмірі не менше мінімального. Якщо ж роботодавцем сплачено менше, підприємець має право самостійно визначити базу нарахування за відповідні місяці, але в межах максимальної величини бази. При цьому сума внеску не може бути меншою за мінімальний страховий внесок.

Окремі положення Закону № 2464 регулюють питання звільнення від сплати єдиного внеску в особливих обставинах. Так, згідно з розділом VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, що працюють на спрощеній системі, звільняються від сплати ЄСВ під час мобілізації або проходження військової служби, якщо вони не є роботодавцями. Це стосується як осіб, призваних під час мобілізації чи за контрактом, так і резервістів, призваних під час особливого періоду.

Також підприємці, які мають місце проживання або ведуть діяльність на тимчасово окупованій території України, звільняються від обов’язків, визначених статтею 6 Закону № 2464, на період дії особливого правового режиму, встановленого Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім цього, звільнення від сплати ЄСВ передбачено і для фізичних осіб – підприємців, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Якщо такі особи не є роботодавцями, то за їхньою заявою або заявою члена сім’ї вони звільняються від обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, від сплати недоїмки, пені та штрафів за весь період полону та протягом шести місяців після звільнення чи завершення лікування.

Таким чином, законодавство встановлює чіткі правила щодо сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями. Водночас воно забезпечує соціальний захист тих категорій платників, які через об’єктивні обставини – вік, інвалідність, військову службу чи окупацію території – не можуть виконувати цей обов’язок.