Звітність з екологічного податку: коли у наявності кілька стаціонарних джерел забрудненняРозділ: Новини

Відповідно до п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

При цьому база оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

Згідно з п. 16 прим. 1 частини другої ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) надходження екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення зараховуються до загального фонду державного бюджету у повному обсязі.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу (п. 250.1 ст. 250 ПКУ).

Якщо платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (далі – коди КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо (п. п. 250.10.1 п. 250.10 ст. 250 ПКУ).

Форма Податкової декларації екологічного податку (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №715. Невід’ємною частиною Декларації є додатки, зокрема, додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» (далі – додаток 1).

З метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю), з урахуванням п. 16 прим. 1 ст. 29 БКУ, обов’язково складається окремий додаток 1 в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю.

Отже, суб’єкт господарювання, що має кілька стаціонарних джерел забруднення (різні коди КОАТУУ), які обслуговуються різними контролюючими органами, при перевищенні протягом звітного року сумарного за всіма стаціонарними джерелами граничного обсягу викидів двоокису вуглецю (500 тонн), подає по кожному стаціонарному джерелу забруднення до контролюючого органу за його місцезнаходженням Декларацію та два додатки 1 до неї:

1) додаток 1 – в частині викидів двоокису вуглецю, в якому відображається:

- обсяг викидів двоокису вуглецю, що перевищує граничний обсяг таких викидів (500 тонн) за звітний (податковий) квартал поточного року, в якому досягнуто таке перевищення, а в наступних звітних (податкових) кварталах поточного року – фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за цей період (квартал).

При цьому за звітний (податковий) квартал поточного року, в якому відбулося перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю сумарно всіма стаціонарними джерелами забруднення, розподіл перевищеного обсягу викидів двоокису вуглецю за цей період здійснюється платником екологічного податку самостійно, для цього ним визначається принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між стаціонарними джерелами забруднення, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі;

2) додаток 1 – в частині обсягів викидів інших забруднюючих речовин (за винятком двоокису вуглецю).