Гуртожитком вважається спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, призначений для проживання працівників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Таке визначення наведене у ст. 127 Житлового кодексу України та п. 1 Примірного положення про користування гуртожитками.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки. Базою оподаткування є загальна площа такого об’єкта (п.п. 266.2.1, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Водночас гуртожитки прямо визначені як такі, що не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно.
Якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об’єкт зареєстрований саме як «Будівля гуртожитку», це свідчить про його цілісність та неподільність як об’єкта права власності. При цьому база оподаткування нерухомості визначається контролюючим органом, зокрема, за даними Державного реєстру або на підставі правовстановлюючих документів.
Тому тимчасове невикористання будівлі гуртожитку через простій або використання окремих її приміщень у комерційних цілях, зокрема передача в оренду, лізинг чи позичку, саме по собі не змінює статус будівлі як гуртожитку та не є підставою для нарахування податку на нерухоме майно.
Отже, якщо відповідно до правовстановлюючих документів та відомостей Державного реєстру нерухомість зареєстрована як «Будівля гуртожитку», вона не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, використовується будівля фактично чи тимчасово не використовується, у тому числі незалежно від використання її окремих приміщень у комерційних цілях.