Податкова знижка – це документально підтверджена сума витрат фізичної особи – резидента, яка за умов, визначених Податковим кодексом України (ПКУ), дає право зменшити загальний річний оподатковуваний дохід, отриманий протягом звітного року у вигляді заробітної плати та/або дивідендів. Порядок застосування податкової знижки визначено ст. 166 ПКУ.
Податкова декларація про майновий стан і доходи, у якій заявлено податкову знижку, підлягає камеральній перевірці. Така перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без спеціального рішення керівника та без направлення на її проведення. Згода платника податків і його присутність під час камеральної перевірки не потрібні.
Камеральна перевірка проводиться щодо всієї податкової звітності суцільним порядком та ґрунтується на даних, зазначених у податковій декларації.
Водночас платник податків на вимогу контролюючого органу зобов’язаний надати документи та відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, а також підтвердити документами достовірність даних, зазначених у декларації.
Якщо під час перевірки виникає необхідність отримання від платника пояснень і документів, пов’язаних із правом на податкову знижку, їх потрібно надати протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного запиту.
Якщо пояснення та документи у встановлений строк не надійшли, керівник контролюючого органу може прийняти рішення про проведення документальної позапланової перевірки відповідно до вимог ПКУ. Таке рішення оформлюється наказом.
За результатами перевірки, якщо встановлено порушення, складається акт перевірки. У разі виявлення заниження або завищення суми податкового зобов’язання контролюючий орган надсилає платнику податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, при встановленні підстав для відмови у наданні податкової знижки або зменшення її суми платника повідомляють про це за результатами перевірки шляхом вручення акта перевірки та податкового повідомлення-рішення у порядку, передбаченому ПКУ.