Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податковий кодекс України (ПКУ)).
До об’єктів оподаткування належать, зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі та їх частини, що не відносяться до житлових. Сюди входять офісні, готельні, торговельні, промислові будівлі, склади, гаражі, господарські споруди та інші об’єкти, які є земельними поліпшеннями і призначені для проживання, зберігання майна або ведення діяльності.
Водночас п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначає перелік об’єктів, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Окремо п.п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлює особливі випадки, коли податок не нараховується і не сплачується, зокрема щодо нерухомості:
Разом з тим ПКУ не передбачає звільнення від оподаткування для об’єктів нерухомості, які перебувають у власності суб’єкта господарювання, але тимчасово не використовуються у діяльності через реконструкцію, капітальний ремонт, простій чи інші подібні причини.
Отже, така нерухомість оподатковується податком на нерухоме майно на загальних підставах, якщо немає спеціальних підстав для звільнення, прямо визначених ПКУ.